Щось наполягло мені подивитися фільм Коко Шанель, але саме той давніший, перший….можливо це просто імхонет, а можливо щось таємничіше…і якось, щось преревернулося…чи то настрій такий чи воно просто мусило статися саме тепер. Зазвчай я не починаю дивитися фільми о 1 ночі, ще й такі, які тривають 3 години, але це була саме та історія яка забрала години сну, про які я анітрішечки не шкодую…хочу розказати, не про сам фільм, а те що залишилося в мені після його перегляду.

Неможна настільки ідеалізувати побачене але воно було моїм, знятим для мене і прочуте наскрізь… Воно таке яке має бути, все на своїх місцях. Її історія є якимось зразком становлення людини, все те про що говориться є справжнім. Те що ми получаємо стимул і бажання від поразок, які нас насправді вчать, а не від перемог, які є результатом правильного трактування помилок.

Кожний крок має робитися Нами, ми маємо дійсно прагнути його зробити, на це не повинні впливати посторонні “механічні” фактори. Кожна людина має бажання, саме її маленьку мрію, яка насправді робить щасливою. За буденністю і за вигаданими потребою ми гасимо її в собі, але насправді лише ця маленька мрія живить і мотивує нас. Вона спроможна на грандіозні речі…коли ми займаємося чимось другим, ми живемо тим, що переконуємо себе, ось ще чуть-чуть і я візьмуся за реалізацію своєї мрії…трішки підзароблю, трішки підскладаю, трішки потерплю , а тут клац і все, пройшло життя, а ми жили лише тими очікуваннями. Час прийшов саме зараз, час подивитися на себе любимого і запитати, що ти хочеш, що тобі потрібно? І прийде відповідь, а з нею шлях реалізації і прийде щастя…щастя в якому ти сам собі майстер і щастя для якого тобі потрібен тільки ти сам, справжній. А ту і зявляться люди також щасливі і з якими тобі буде комфортно і легко. Таке життя для нас задумано, таким шляхом треба керуватися та рухатися.

п.с ще я для себе відкрила дуже милу мені рису жіночого характеру, але про неї я вам не розкажу)))))), а буду тихесенько, помалесеньку в собі її вивчати…